Наждачний папір: види зернистості

На будь-якому виробництві, столярній справі, будівництві, побуті, при виконанні слюсарних і верстатних робіт застосовується наждачний папір, яка відрізняється за видами зернистості, маркування. Випускається наждачка в різних формах – насадок, шліфувальних стрічок, абразивних кругів і сіток, в рулонах і плитах.

Наждачка є в кожному будинку, і практично кожна людина хоч раз у житті користувався таким матеріалом, зробленим з абразиву. Наждачний папір та види зернистості відрізняється, тому споживачі застосовують її для вирішення різних завдань. До основним призначенням наждачки відносяться обробка поверхні, з якої забираються задирки, дефекти, шліфується внутрішня або зовнішня сторона виробу.

Особливості виготовлення

Технологія виробництва наждачного паперу проста. Суть полягає в тому, щоб абразивне зерно нанести на паперову основу і закріпити його за допомогою спеціального клею або смоли. На основі абразивного паперу і виготовляють різні абразивні інструменти, в основі яких лежить наждачка.

Існують наступні етапи виробництва наждачного паперу:

  • Спочатку беруть матеріал, який буде служити основою для виробу, і просочують його латексом або полімерами.
  • Розігрівають клей до +30-50 градусів.
  • Наносять клей на основу для наждачки.
  • Беруть абразивний порошок потрібної фракції, насипають на папір або тканину.
  • Поміщають матеріал в піч, щоб висушити. Температура виставляється, виходячи з того, який зернистості застосовувався абразивний порошок, яким був тип клею, основа.

Подібним способом зазвичай створюють наждачку в домашніх умовах, на виробництві технології дозволяють отримати більш якісну продукцію. Для самостійного виготовлення досить дотримуватися зазначеної послідовності дій, щоб отримати наждачний папір невисокої якості. В якості основи застосовують щільний картон або тканину, на які наносять потовчені пісок або скло. Іноді їх замінює крихта, отримана з абразивного круга.

Основа вироби

Виготовляється на основі наступних матеріалів:

  • Паперова. Зустрічається у більшості наждачно-абразивних виробах. Щоб підвищити рівень міцності і стійкість до розриву, вигини полотна обробляють смолами або полімерними матеріалами. Це значно підвищує стійкість до вологи. На папір наносять дрібне абразивне зерно.
  • Тканинна основа. Відрізняється стійкістю до стирання, зносу, володіє високим рівнем еластичності, вологостійкістю. Застосовують для інтенсивної роботи з матеріалами, які потрібно відшліфувати.
  • Комбінована основа, яка складається з паперу і тканини. Матеріал є двошаровим, що надає виробу міцність, щільність, стійкість. Наносять велике абразивне зерно.
  • Губчаста основа. Використовують для насадок, які призначені для виконання ручної та механічної роботи. Відмінно пропускає дрібні частинки, в тому числі пил, що дозволяє застосовувати її тривалий час на виробництві та на дачній ділянці.
  • В яких формах випускається наждачка

    І в промислових і домашніх умовах робити наждачний папір можна в таких формах, як:

    • Листова — відрізняється високою жорсткістю, листи складно вигинати в різні боки. Складують листову наждачку стопками.
    • Рулонна — характерна компактність, невисока фракція зернистості, розмір рулонів менше, ніж у листової форми наждачного паперу.
    • Сіткова (абразивна сітка) — це особлива розріджений полотно, на яке кріпиться зерно. Завдяки цьому шліфування буде відрізнятися високою якістю, дрібні частинки будуть проходити через сітку, не забиватися в пори. Такий метод роботи з наждачним папером називається шліфуванням без пилу.
    • Кругова (абразивний круг) — вирізається у вигляді насадки, яка одягається на механічні пристрої або інструменти. Для абразивного круга характерна дрібнозернистість, що дозволяє очищати будь-який метал від нальотів, іржі, старого покриття.
    • Наждачний папір, яка має різну зернистість. Виробляється у вигляді насадки, яка надівається на електричні інструменти. На них насадка кріпиться липучкою або протягується в отвори.
    • Лентовая (шліфувальна стрічка) — заправляють у верстати або машини, які застосовуються для циклювальник робіт.

    Особливості маркування

    Наждачка відрізняється не тільки за формою, але і по позначенню, яка називається маркуванням. Вона характеризується наступними параметрами:

    • Концентрацією абразивного порошку в матеріалі.
    • Фракцією матеріалу.

    Існує два стандарти маркування наждачки — міжнародний і вітчизняний. Міжнародна маркування позначається латинськими літерами ISO, які ставляться на звороті вироби. Вітчизняний стандарт також пишеться ззаду— ГОСТ 3647-80, і позначає, скільки зерен того або іншого розміру припадає на 1 одиницю. У вітчизняному Гості значення густини і крупності абразивних зерен зменшується, а в новому — номер наждачки зростає зі ступенем зменшення значення в маркуванні.

    Цифри і літери наносяться різними кольорами, які повинні розкривати інформацію про обраному виробі. Колірна маркування використовується все рідше, але вигляд зернистості, щільність, водостійкість позначаються в обов’язковому порядку. Наноситься маркування, допомагає споживачам вибрати папір для конкретного типу робіт. Нижче представлені позначення міжнародного і вітчизняного стандарту, які пишуть виробники на зворотній стороні шкурки:

  • Літера Л — листова форма випуску (рулонну наждачку взагалі не позначають буквами).
  • Буква М — позначення водостійкості.
  • Буква П — ставлять на наждачке, яку випускають для шліфування сухих виробів. Ніякого контакту з водою не повинно бути.
  • Цифра 1 — абразивне зерно підходить тільки для шліфування м’яких поверхонь, а 2 — для жорстких.
  • Зернистість: види і розшифровка

    Абразивне зерно, яке наноситься на основу, виготовляється з синтетичних, так і природних матеріалів. Найпопулярнішим речовиною є граніт, який вважається абразивом природного походження. Добре підходить для роботи з деревиною. Застосовується і карбід кремнію, придатний для обробки металу, пластику, скловолокна.

    Відмінним абразивом є кераміка, яка відрізняється високою міцністю і твердістю. Окис алюмінію, з якого часто роблять наждачку, служить довго, роблячи поверхні гладкими. Дорогим, але при цьому самим міцним матеріалом є алмаз. Використовується в промисловості, практично не зношується.

    Зернистість наждачного паперу розшифровується так:

  • Велика. За стандартом позначається цифрами від 12 до 80. Підходить для чорнової обробки різних поверхонь, зняття лаку, іржі. Після такої папери на поверхні залишаються глибокі подряпини, які забираються при подальшій роботі.
  • Середня, яка маркується цифрами від 80 до 160. Підходить для обробки деревини і великих подряпин.
  • Дрібна. Позначається цифрами 160-1400 одиниць, застосовується для остаточної обробки поверхні.
  • Зернистість в міжнародному Гості позначається буквою Р, а після неї ставлять цифри фракції. Зокрема, Р400 — це наждачка-«нулівка», Р2500 — наждачний папір має дуже дрібну фракцію.

    У вітчизняному стандарті зернистість позначається літерою Н, яка ставиться після цифр. Наприклад, 10-Н — це абразивне зерно осередком 100 мкм. Чим менше цифра після букви Н, тим менше розмір комірки.

    Вибираючи наждачний папір, варто враховувати, для яких робіт виріб буде застосовуватися. Увагу споживач повинен звертати на матеріал основи, абразивного зерна, маркування. Якщо планується комплекс робіт, то в спеціалізованих магазинах купувати потрібно крупно-, середньо — і дрібнозернисту наждачку.

    Comments are closed.