На будь-якому виробництві, столярній справі, будівництві, побуті, при виконанні слюсарних і верстатних робіт застосовується наждачний папір, яка відрізняється за видами зернистості, маркування. Випускається наждачка в різних формах – насадок, шліфувальних стрічок, абразивних кругів і сіток, в рулонах і плитах.
Наждачка є в кожному будинку, і практично кожна людина хоч раз у житті користувався таким матеріалом, зробленим з абразиву. Наждачний папір та види зернистості відрізняється, тому споживачі застосовують її для вирішення різних завдань. До основним призначенням наждачки відносяться обробка поверхні, з якої забираються задирки, дефекти, шліфується внутрішня або зовнішня сторона виробу.
Особливості виготовлення
Технологія виробництва наждачного паперу проста. Суть полягає в тому, щоб абразивне зерно нанести на паперову основу і закріпити його за допомогою спеціального клею або смоли. На основі абразивного паперу і виготовляють різні абразивні інструменти, в основі яких лежить наждачка.
Існують наступні етапи виробництва наждачного паперу:
- Спочатку беруть матеріал, який буде служити основою для виробу, і просочують його латексом або полімерами.
- Розігрівають клей до +30-50 градусів.
- Наносять клей на основу для наждачки.
- Беруть абразивний порошок потрібної фракції, насипають на папір або тканину.
- Поміщають матеріал в піч, щоб висушити. Температура виставляється, виходячи з того, який зернистості застосовувався абразивний порошок, яким був тип клею, основа.
Подібним способом зазвичай створюють наждачку в домашніх умовах, на виробництві технології дозволяють отримати більш якісну продукцію. Для самостійного виготовлення досить дотримуватися зазначеної послідовності дій, щоб отримати наждачний папір невисокої якості. В якості основи застосовують щільний картон або тканину, на які наносять потовчені пісок або скло. Іноді їх замінює крихта, отримана з абразивного круга.
