Сполучені Штати Америки шістдесятих і сімдесятих років двадцятого століття – країна, яка, серед іншого, була відома всьому світу своїми прямими дорогами відмінної якості, великими відстанями і, звичайно, дешевим бензином. Не дивно, що саме тут вперше з’явилися автомобілі, що виділялися з усіх своїми вражаючими габаритами і двигунами безкомпромісного обсягу. Автомобілі, які за свою енергоозброєність і агресивну форму кузова були названі «мускул кар» (дослівно: м’язистий автомобіль)

Хайвей і «Кока-кола»

Створюючи свої твори, американські автобудівники того часу не ставили перед собою завдання економії палива або філігранної керованості на манер гоночного боліда. Попит диктує пропозицію: так з’явилися автомобілі, основним призначенням яких було стрімке і комфортне переміщення своїх пасажирів по хайвею з однієї точки в іншу по прямій.

Основними найбільш впізнаваними рисами дизайну тих машин були:

  1. Особлива форма кузова. Як ми бачимо на фото, американський мускул кар» 70-х в профіль за формою нагадує пляшку «Кока-коли».
  2. Радіаторна решітка агресивного вигляду, глибоко втоплений в передню площину кузова.
  3. Передній і задній бампери були інтегровані в загальну конструкцію.
  4. Капот прикрашався елементами, имитировавшими повітрозабірники.
  5. Колісні диски покривалися хромом, при тому, що кількість хромованих елементів кузова було мінімальним.

Головне — мотор

Але все ж наріжним каменем ідеології тих машин, поза всяким сумнівом, був двигун, точніше його розмір. В більшості випадків це був V-образний восьмициліндровий силовий агрегат, його обсяг варіювався десь між 5.7 і 7.5 літрів. Щоб були зрозумілі масштаби моторобудування тих років: блок двигуна об’ємом 5.7 літра називався «small», що можна перекласти з англійської як «маленький».

Загрузка...

Перший «мускул кар»

Сам термін «американський мускул кар» вперше з’явився у вжитку в середині шістдесятих. Він був застосований до автомобіля «Понтіак Темпест», який пізніше, після установки мотора більшого обсягу, отримав назву «Понтіак ГТО».

Слід зазначити, що сама по собі ідея встановити великий «многосильный» двигун в цивільний автомобіль з’явилася не на порожньому місці. Така модернізація була досить популярна серед американської молоді тих років, повально захоплюється «дрэгом» — гонками по прямій, де головне значення мав розгін автомобіля з місця. Американські «мускул кари» 70-х не могли не стати популярними, адже екологічні норми ще нікого не цікавили, паливо коштувало до смішного мало, а молоді шибайголови хотіли швидкості вітру у волоссі.

В європейській частині земної кулі ставлення до швидких серійних машин кардинально відрізнялося. Виробники преміум-класу випускали преміумні моделі, які могли собі дозволити тільки люди з дуже тугим гаманцем. Простий громадянин Америки тих років не мав фінансовими можливостями для купівлі таких автомобілів, що, безсумнівно, грало на руку виробникам американських «мускул карів». Ринок вимагав машин швидких і недорогих, у порівнянні з конкурентами з-за океану, і в автоконцернів Америки було що запропонувати.

Щоб ще сильніше розвинути комерційний успіх американських «мускул карів», виробники активно співпрацювали з асоціаціями та організаторами автоспортивних дисциплін того часу. Адже досить скоро стало зрозуміло, що якщо машина перемагає на треку, то перемагає і в статистиці продажів.

Існує думка, що попередником і ідейним натхненником «мускул карів» слід вважати автомобіль, який зійшов з конвеєра ще в середині сорокових років минулого століття — «Олдсмобіль 88». Машина мала полегшений кузов і інноваційний силовий агрегат під капотом. Перший в США восьмициліндровий V-подібний высококомпрессионный двигун з верхнім розташуванням клапанного механізму.

Війна двигунів

У відповідь на це на початку п’ятдесятих «Крайслер» випустив свій новий «Хемі», камери згоряння якого мали напівсферичну форму, що давало ряд потужностних переваг. У середині того ж десятиліття з’явився широко відомий «смалл-блок» від «Крайслер». Особливість — мотор, вдався виробнику настільки, що велика кількість технічних рішень, знайдених при його створенні, залишаються актуальними і в наш час.

Як ми бачимо, об’єм двигуна американським «мускул карів» давав значну перевагу. Завдяки цьому вони стабільно займали лідируючі позиції в спортивних дисциплінах. Крім того, разом з щорічним збільшенням обсягів моторів, у списку запропонованих до купівлі опцій стали з’являтися можливості щодо додаткового збільшення їх потужностних характеристик.

Не в останню чергу небувала потужність двигунів досягалася за рахунок удосконалення системи упорскування. В цій галузі у кожної з марок були свої перспективні напрацювання. Так «Шевроле» оснащував свої моделі американського «мускул кара» SS прямим уприскуванням. «Форд» віддавав переваги установці наддуву на свої «вісімки». «Понтіак» ж давали покупцям можливість вибору між безпосереднім уприскуванням і системою живлення двигуна, що складається з трьох карбюраторів, кожен з яких мав по дві камери.

Рекламний бум

Все разом це дозволяло підтримувати необхідні обсяги продажів, однак на ринку з’являлося все більше нових моделей різних виробників, конкуренція між марками ставала все жорсткішою. Тоді за справу взялися фахівці в області маркетингу, були розгорнуті безпрецедентні рекламні кампанії. Американські «мускул кари», фото яких красувались на щитах і рекламних проспектах, обкладинках автомобільних журналів, все більше завойовували серця американців. Активна діяльність маркетологів вивела популярність цих машин на абсолютно новий рівень.

Хорошого потроху

Одним з способів збільшення конкурентоспроможності на ринку став випуск так званих лімітованих (обмежені певним числом екземплярів) серій автомобілів. Такі машини часто сильно перевершували своїх «крупносерійних» побратимів по характеристикам. Саме на таких автомобілях було досягнуте безпрецедентне за тими мірками співвідношення кількості кінських сил двигуна до його робочого об’єму.

Вперше «Крайслер» на своїй «дрібносерійної моделі зміг зняти одну кінську силу з кожного кубічного дюйма обсягу. Ця подія підштовхнула інші марки до ще більшого нарощення «м’язів» своїх машин і ознаменувало початок боротьби автовиробників за енергоозброєність.

Кінець епохи

Це була епоха небувалого розквіту американської автомобільної промисловості: час тріумфу «мускул карів» на дорогах і на гоночних треках, час торжества інженерної думки, появи нових ідей і застосування нових технологій, покликаних відкрити світу ще більшу міць гігантських двигунів цих дивовижних машин.

Але кожна епоха тим чи іншим чином приходить до свого завершення. Для «мускул карів» непереборним ударом став паливна криза, що вибухнула в Америці в середині сімдесятих. За злою іронією, мотор – головний козир, серце цих автомобілів, став одночасно і їх слабким місцем. На тлі сформованої економічної ситуації паливна галузь країни більше не могла задовольняти непомірні апетити цих гігантських силових агрегатів. Одночасно з цим росли побоювання суспільства, пов’язані з різким зростанням числа жертв автомобільних аварій, як наслідок – законодавчо було прийнято рішення про значне збільшення вартості страхування для водіїв, які не мають достатнього стажу управління, а також ряд інших законів, які вводять нові норми та вимоги до конструкції автомобілів з метою підвищення безпеки останніх.

Все це призвело до того, що вже до другої половини сімдесятих у виробництві залишалося досить невелика кількість моделей. Останній американський мускул кар» серійно вироблявся компанією «Понтіак», однак в 1974-му і він покинув ринок. Згодом було прийнято ще низку заходів, спрямованих на виведення цих машин з цивільної експлуатації.

У сучасному світі

Однак сталося так, що слава автомобілів того часу значно пережила їх самих. В даний час машини, які в ті роки були цілком звичайними і не дорогими, знайшли культовий статус. Сьогодні вони за ціною, можуть зрівнятися з люксовими гиперкарами.

Так чи варто дивуватися, що сьогодні нерідкі випадки, коли американські автовиробники, щоб збільшити комерційну успішність своїх продуктів, використовують назви, а також елементи дизайну машин тієї епохи. Однак подібність сучасних автомобілів з гігантами тих років цим і обмежується. Таким чином, в світі і донині серійно випускаються американські «мускул кари». В Росії до цих пір продаються такі моделі, як «Додж Челленджер» — купе в стилі ретро, а також чотиридверний «Додж Чарджер».

Також цікаве: